Сергій і Анастасія обрали Turin Hotel, покладаючись на інтуїцію - серед десятків варіантів на узбережжі це місце відгукувалося чимось теплим і справжнім. На фото - світлі фіранки, ажурні поручні тераси та басейн, у якому відбиваються заходи сонця. Дорогою Настя тривожилася: раптом буде шумно? А якщо номер виявиться тісним або пахнутиме вогкістю, як це траплялося в одному з готелів у Греції? Або, чого доброго, галасливі сусіди з м'ячем або гучною музикою? У її голові було багато очікувань від медового місяця, який мав стати ідеальним стартом їхнього сімейного життя.
- Нам тут сподобається, я впевнений, - сказав Сергій, стискаючи її руку. Він сам не знав, чого очікувати, але знав, що все владнає.
Turin Hotel зустрів їх спокійною, ненав'язливою атмосферою. За стійкою стояв літній чоловік, якого всі називали дядьком Мішею. Він говорив повільно, по-одеськи м'яко, з таким акцентом, що відразу ставало затишно.
- Молодята? Вітаю вас, дітки! У нас тут усе для кохання і гарного відпочинку, - підморгнув він і простягнув ключ від номера.
Коли Сергій відчинив двері, Настя завмерла в отворі, не наважуючись увійти. Вона ніби відчула, як цей момент наповнений чимось важливим, що ось-ось має статися.
- Слухай, наче спеціально для нас, - сказав Сергій, увімкнувши світло й оглянувши кімнату.
І справді. У номері - жодної химерності. Усе продумано: просторе ліжко з високою спинкою, щільний матрац, на якому тіло не провалюється, а лягає рівно. Якраз щоб не заважати одне одному - і бути поруч одночасно. Лляна постільна білизна трохи прохолодна - ідеально після дороги.
Вони швидко розклали речі: валіза пішла вглиб шафи (містка!), сукні - на плічка, взуття - під тумбочку. У холодильник поклали те саме ігристе, кілька нектаринів, йогурти і шоколад. Усе - щоб нікуди не поспішати і провести час удвох.
Кожен ранок починався однаково - і це було прекрасно. Спів птахів за вікном. Відкрита тераса, де подають сніданок: запашна кава, омлет із зеленню, свіжоспечені булочки. Удень - басейн. Теплий, чистий, зі зручними лежаками та м'якими рушниками. Настя читала книжку, яку не могла подужати весь останній місяць, а Сергій спочатку просто дивився на небо, потім дістав телефон і почав знімати, як захід сонця повільно забарвлює стіни теплим світлом. Увечері - прогулянка вздовж берега, босоніж, рука в руці.
На третій день сталося невелике непорозуміння. Після обіду вони повернулися в номер, щоб трохи відпочити, і виявили, що прибирання так і не було зроблено. Рушники вологі, кошик зі сміттям повний, а найголовніше - закінчилися пляшки з питною водою.
Настя трохи засмутилася. Вона не хотіла дзвонити і скаржитися - хотілося просто спокою. Сергій набрав ресепшн. Відповіла дівчина з приємним голосом:
- Вибачте, у нас сьогодні заміна персоналу, і, мабуть, ваш номер пропустили. Уже виправляємо.
Через 15 хвилин у двері постукали. Прийшла адміністраторка Аліна - з новим комплектом рушників, кількома пляшками води і навіть невеликою коробкою з фруктами.
- Ми дуже вибачаємося. Це наш подарунок - сподіваємося, вечір буде приємним, - сказала вона з легкою посмішкою.
Настя трохи пізніше зізналася:
- Я вже готова була дратуватися. А тут - просто і по-людськи. Ось вона, справжня увага до гостей.
Останній вечір відпустки вони провели на терасі. Легкий теплий бриз із моря приносив запахи солі та сухих трав, у келихах - охолоджене біле вино місцевого виробництва, на тарілці - нарізані соковиті персики. Ніяких офіціантів, дзенькоту посуду чи музики з колонок. Тільки тиша, захід сонця і двоє закоханих, які раптом усвідомили: саме з цього вечора для них починається нове життя в новому статусі, з новими можливостями і планами.
Коли вони їхали, дядько Міша вийшов попрощатися:
- Ну що, повернетеся на річницю?
Настя, вже сідаючи в машину, посміхнулася і радісно відповіла:
- Обов'язково.
Відтоді минуло вже півроку. У пам'яті телефону - десятки знімків морських заходів сонця, затишні кадри фасаду та інтер'єру Turin Hotel. Але головне - не фотографії. Головне - те, що залишилося всередині молодят. Тому що є такі готелі біля моря, куди люди повертаються не заради «зірок» на фасаді або набору стандартних послуг.
У Turin Hotel їдуть за рідкісною сьогодні тишею - тією, яку не порушують ні анімація, ні гучна музика. Їдуть за щирим, майже домашнім ставленням персоналу, коли відчуваєш: тобі раді не тому, що ти клієнт, а тому що ти - гість.